Ведучий(-а): Антон Телятник

 

90 і більше балів – це класика! Без зайвих перебільшень і скромності – великі вина!

 

Дегустаційна карта:

1. Arboleda Chardonnay

2. Castello di Ama Rosato Toscana

3. Avanteselecta Altino

4. Capezzana Trefiano Carmigniano

5. Saracco Moscato d'Asti

 

Одна справа – пити вино для задоволення, інша – оцінювати його професіонально.  Аналізуючи вино,  в світі проводять  цілий ряд хімічних і мікробіологічних досліджень, використовують  спеціальне обладнання і т.п., але магія вина в тому, що найважливіше у ньому  не виміряти й не вичислити – хіба що відчути. Однак «відчути» -  поняття надто індивідуальне, в ході дегустації можна знайти для себе ряд  цікавих, навіть досить несподіваних відповідей, от тільки шукати об’єктивності на цій «території» не варто. Як ваші враження та емоцї індивідуальні, так і вся критика, оцінки й бали, направлені на вино, – продукт авторський. Важливо це усвідомити!

 

Різноманітних міркувань та ідей навколо вина  завжди було дуже і дуже багато, комусь до вподоби писати ґрунтовні рецензії, хтось обмежується невеличкими коментарями, хтось просто ставить бали, а дехто – навіть смайлики. Все це цікаво і досить інформативно, та, якщо придивитися до динаміки розвитку винного світу останніх п’ятдесяти років…  -  на якомусь етапі весь цей спектр оцінок та думок почав нагадувати клітинки, «розкидані» на дошці для шахів, якщо б не об’єднати їх певними правилами гри  – це, як, ну-у, пам’ятаєте ті емоції, коли Ви вперше побачили цю дошку в дитинстві?:)

В 70-х роках минулого століття своє рішення запропонував Роберт Паркер, взявши за основу американську систему оцінювання, тобто за аналогією свої емоції від вина можна було вмістити в 100-бальний діапазон. Вино вважалося вартим уваги, якщо його рейтинг досягав принаймні 85 балів.  Система прижилась. І хоч деякі видання все ж працюють по-своєму, використовуючи 3,10,20 балів для оцінки, та все таки найпопулярніша модель сьогодні – 100-бальна.  Її використовують такі видання, як  «Wine Spectator», «Wine Enthusiast Magazine», «Wine Access», «Gilbert & Gaillard» тощо, а також критики: Роберт Паркер, Джеймс Саклінг, Лука Мароні, Боб Кемпбелл, Джеремі Олівер та ін.. 

Пізніше усе це цікаво роз’яснила зі своїм творчим підходом одна із найвпливовіших у винному світі жінок – Дженсіс Робінсон. В її тлумаченні ми можемо відштовхуватись від понять: «на грані дефектного» - «скучне до смерті» - «відмінне» - «характерне і таке, що запам’ятається» - «видатне». Оті характерні, особливі вина, що, як мінімум -  запам’ятаються, по 100-бальній системі оцінюють починаючи принаймні з 86.  

 

Для порівняння, якщо «Wine Spectator»  ставить  від 50 до 74 балів, то вважайте -  пити це вино вони не рекомендують.  75-79 -  можете пити,але вино таки посереднє, мистецтва в ньому не знайдете, а от недоліки – цілком можливі. 80-84 – серйозне, добротно зроблене вино. 85 і більше балів «Wine Spectator» дає тільки особливим, видатним винам. Більше того, якщо оцінка перевищує  90 балів – це, скажімо так – захмарна висота, класика жанру, словом – великі вина.

 

Саме такі ми і підібрали для Вас на цю дегустацію. І давайте на тому поставимо «крапку», а ще ліпше -  «три крапки». Більше деталей Ви, як завжди – дізнаєтесь на дегустації, закріпивши теорію відповідними винами. Ну, а ми за нагоди розширимо цей опис у повноцінну статтю.